Види сайдингу

Сайдинг – найпопулярніший матеріал для облицювання фасадів. Переважна більшість власників будинків прагнуть заощадити на оплаті оздоблювальних робіт та виконують їх власноруч. Тому важливо знати, як правильно обшити будинок сайдингом, використовуючи всі необхідні комплектуючі:

1. Класична дерев’яна дошка для фасаду, яку монтують внахлест одна над одною. Наразі такий спосіб обшивки застосовують рідко, а частіше використовують імітацію у вигляді профільованої дерев’яної вагонки для відділу фасаду – «американку».
2. Сучасний дерев’яний сайдинг. Панелі являють собою не масив, а пресовані волокна дерева скріплені в’яжучими смолами, це красиво поєднувати з укладанням покрівлею. Структура нагадує щільну ДВП, захисне покриття – кілька шарів фарби.
3. Деревно-полімерні композити. Склад зрозумілий із назви. Має найбільшу товщину серед сучасних варіантів сайдингу – понад 10 мм із урахуванням внутрішніх ребер жорсткості. Один з найдовговічніших варіантів, але коштує дорожче за деякі види натурального дерев’яного сайдингу.
4. Цементний сайдинг для оздоблення будинку. Композитний матеріал, але як сполучний виступають не полімери, а цемент. Наповнювачем у цьому випадку служать волокна целюлози, які армують панель та забезпечують її міцність на злам. Має також більшу товщину – 8 мм.
5. Можна обшити будинок металевим сайдингом. Випускають алюмінієвий та сталевий. У другому випадку це оцинкований холоднокатаний профільований лист із декоративним полімерним покриттям або забарвленням. Товщина варіюється в межах 0.5-2 мм.
6. Вініловий сайдинг для обшивки будинку. Найбільш популярний матеріал «Економ класу» для обробки фасаду. Випускається у двох варіантах використання – для цоколя чи для фасаду.

Який вибрати сайдинг?

Існує маса способів зовнішнього оздоблення будинку, від бюджетних до дуже дорогих, і кожен з них має свої переваги та недоліки. Однак, на ринку вже багато років лідируючі позиції утримує саме сайдинг.

Він використовується для обшивки фасадів житлових будинків, промислових споруд, складів, гаражів та багато іншого. Сьогодні на ринку будматеріалів з’явилося безліч різновидів сайдинга. Вони відрізняються матеріалом виготовлення, кольором, експлуатаційними властивостями. Важливо розбиратися в складі композитної черепиці, або співпрацювати з досвідченими працівниками, щоб

1. Вініловий сайдинг під впливом перепадів температур змінює свої розмірні характеристики. Тому в інструкції монтажу виробник обов’язково згадує, що кріпити обшивальний матеріал до каркаса треба не до кінця. Тобто шурупи вкручують не до упору. Цей зазор дозволяє матеріалу розширюватися і звужуватися.
2. Металевий різновид піддається впливу корозії. Особливо у місцях підрізування. При цьому металеві вироби, виготовлені з тонкого сталевого листа, бояться ударних навантажень, під дією яких втрачають презентабельний зовнішній вигляд.
3. Дерев’яний варіант поступається решті за ступенем пожежної небезпеки. До того ж цей різновид має найнижчий термін служби, навіть якщо його щороку обробляти захисними складами.
4. Сайдинг з фіброцементу та керамічний аналог – володарі великої маси, що потребує великих вкладень у спорудження каркасу. Зробивши вибір на користь укладання мембранної покрівлі, у вас буде не тільки гарне оздоблення, але і якісний дах!

Як обшити будинок своїми руками?

Робити все самостійно значно дешевше, ніж наймати фахівців, і так ви будете гарантовано впевнені як виконані роботи. З іншого боку, без належного досвіду це забере значно більше часу, тому що доведеться самостійно розбиратися у всіх нюансах і постійно перевіряти ще раз кожен крок, щоб не помилитися. До речі, це ж стосується й виконання покрівельних робіт та інших містах.

Що потрібно знати перед початком роботи

1. Для кріплення сайдинга використовуються оцинковані шурупи з прес-шайбою розміром не менше 3,5 × 20 мм або сталеві або алюмінієві цвяхи. Не варто використовувати залізні цвяхи: у вологому середовищі від них утворюються іржаві патьоки.
2. Капелюшок саморіза або цвяха не повинен щільно прилягати до кріпильної планки сайдинга. Між ними необхідно залишити проміжок в 1 мм (сайдинг розширюється і стискається при перепадах температур, і недотримання цього правила може призвести до деформації сайдинга та погіршення зовнішнього вигляду).
3. На нерівні стіни будинку перед початком облицювання обов’язково встановлюється решетування, до якого кріпиться сайдинг.
4. При встановленні в теплу пору року між бічними стиками панелей сайдинга робиться температурний зазор 5-6 мм. При встановленні сайдинга в холодну пору року температурний зазор становить 9-10 мм.

Підготовка стін. Перед монтажем сайдинга необхідно прибрати всі елементи закріплені на фасаді будівлі: зняти водостічні труби, наличники, віконниці з вікон, підвіконня, що виступають, кріплення для ліхтарів, кучеряві рослини.

Якщо облицьовується дерев’яний будинок, то перед початком монтажу будинок необхідно оглянути на наявність гнилих дощок, що відстають. Гнилі дошки краще замінити, дошки, що відстають, — прибити. Потім слід обробити всю поверхню антисептиком. Процес нагадує підготовку до утеплення мансарди в приватному будинку. Сайдинг монтується на лати з дерев’яних брусків або оцинкованого металевого профілю.

Установка решетування дозволяє вирівняти стіни будівлі, замаскувати дефекти фасаду, створити додаткове зовнішнє утеплення об’єкта. Якість монтажу решетування багато в чому визначає зовнішній вигляд готового об’єкта. Особливу увагу потрібно приділити вирівнюванню елементів решетування вони повинні розташовуватися в одній площині. Монтаж сайдинга без решетування можливий лише на вирівняні дерев’яні стіни.

Розмітка. Намітити по периметру будинку рівень, від якого розпочнеться монтаж сайдингу. На одному з кутів знизу від основи будинку відміряти 7-8 см і вбити наполовину цвях. З іншого боку цього ж кута вбити ще один цвях, також наполовину.

Від цвяха до цвяха навколо будинку протягнути мотузку, дотримуючись висоти 7-8 см від основи по всьому периметру. За допомогою рівня переконатися, що мотузка натягнута горизонтально. За наміченим контуром провести крейдою лінію. Установка софітів: якщо будинок має карнизне звисання, його необхідно обшити спеціальним облицювальним профілем, званим софітом.

Як розрахувати скільки сайдинга потрібно?

Щоб підрахувати сайдинг, слід озброїтися олівцем, листком паперу, рулеткою і калькулятором. Теж нагоді для розрахунку монтажу системи обігріву покрівлі у власному будинку. Для початку необхідно порахувати кількість сайдингових панелей.

Крок 1. Насамперед знімають виміри з будівлі, яка потребує облицювання. Необхідно визначити площу стін у квадратних метрах. Кожна стіна будинку, а також його фронтони, вимірюються окремо. Спочатку з’ясовують довжину кожної стіни будинку біля основи.
Крок 2. Вимірюють висоту кожної стіни по краях від основи до карнизу.
Крок 3. Вважають площу стіни.
Крок 4. Обчислюють загальну площу всіх стін будинку. Це сума площ кожної стіни.
Крок 5. Вимірюють зовнішні та внутрішні кути будинку. Кількість та висота всіх кутів – це один із найважливіших параметрів при розрахунку числа сайдинг-панелей.
Крок 6. Далі роблять виміри всіх дверних та віконних отворів будинку, їх довжин та ширину. Кожен отвір вимірюють окремо.
Крок 7. Виробляють обчислення площ кожного отвору за відомою формулою.
Крок 8. Розраховують периметр кожного отвору, який дорівнює сумі висоти та ширини сторін, помноженої на 2.
Крок 9. Виробляють виміри фронтонів будинку. Дахи можуть відрізнятися за формою, найчастіше це правильні трикутники або трапеції, але можна спробувати поєднати це з пристроєм односхилого даху, якщо хочеться трохи заощадити.

Для того щоб обчислити площу трикутного фронтону, вимірюють його висоту та довжину, розрахунки виробляють за формулою: половина основи трикутника множиться на його висоту. Щоб обчислити площу фронтону трапецієподібного, вимірюють його основи та висоту. Площа трапеції дорівнюватиме твору напівсуми її підстав на висоту.

Крок 10. Обчислюють загальну суму площ усіх фронтонів будинку. Знаючи загальну площу стін та фронтонів, підсумовують ці показники та отримують загальну площу всього будинку. Після цього від отриманого результату віднімають суму ділянок, які не потребують обробки. Це вікна та двері.
Крок 11. Вимірюють карнизи та фронтонні звиси для проведення розрахунків кількості софітів. Спочатку вимірюють довжину кожного карниза.
Крок 12. Вимірюють ширину звисів (тобто значення, яке дах виступає від стіни будинку).
Крок 13. Потім рахують площу карнизних звисів, перемноживши отримані значення.
Крок 14. Аналогічним способом вимірюють фронтонні звиси та обчислюють їх площу.

Підготовчі роботи

При обробці фасаду необхідно вибирати такий матеріал, який забезпечить високий ступінь захисту стін від негативного впливу навколишнього середовища та зможе зберігати декоративні властивості протягом усього терміну експлуатації.

Саме тому багато хто вибирає сайдинг для обробки не тільки новобудов, а й відновлення зведених будівель та об’єктів. Це дешевше і швидше, ніж склеїти мембранну покрівлю по всьому даху. Спочатку демонтують усі виступаючі деталі: двері, лиштви, грати тощо. Крупним планом цементним розчином або монтажною піною всі щілини в стінах, навколо вікон і дверей.

Стіни старого будинку очищаються від бруду і пилу, штукатурки, що відкололася, і фарби, плісняви і підгнилих ділянок. Дерев’яні будинки обробляються антисептиками та антипіретиками, стіни з пінобетону можна обробити ґрунтовкою глибокого проникнення.

Монтаж починають з установки водовідливу на цоколь, маючи в своєму розпорядженні його верхній край уздовж раніше наміченої лінії. Про те, що таке монтажні роботи, розповідають багато джерел в інтернеті. Це жорстка конструкція і закріпити рівно її простіше, ніж гнучку стартову планку.

Потім черга кутових профілів. Вони повинні бути жорстко закріплені шурупами у верхній частині першого отвору. Наступні шурупи вкручуються в середину отвору.

Коли всі напрямні елементи встановлені, можна переходити безпосередньо до монтажу панелей. Перший ряд кріпиться до стартової планки до клацання замка знизу, вгорі панель закріплюється шурупами по центру довгастих отворів кожні 40 см.

Всі інші панелі встановлюються за тим же принципом, ряд за рядом піднімаючись до даху чи вікна. Не варто тягнути панель вгору і жорстко закріплювати, вона має трохи ходити убік. Верхній ряд сайдингу закінчують фінішною планкою.

Наскільки необхідні утеплення та гідроізоляція

Гідроізоляція – захист будівельних конструкцій, будівель та споруд від проникнення води (антифільтраційна гідроізоляція) або матеріалу споруд від шкідливого впливу води, що омиває або фільтрує, або іншої агресивної рідини (антикорозійна гідроізоляція).

Фундамент приймає він як навантаження з боку будівлі, і тиск грунту. Підземна його частина постійно піддається впливу ґрунтових та атмосферних вод, при цьому пористий матеріал фундаменту може намокати, вбираючи вологу. При зниженні температури ґрунту нижче нульової позначки промерзає не лише ґрунт, а й вологий фундамент. Крім гідроізоляції не варто забувати про утеплення мансарди зсередини, так у Вашому будинку буде ще тепліше!

Щоб уникнути шкідливого впливу навколишнього середовища на фундамент, вдаються до комплексу заходів, і два основні захисні заходи – це гідроізоляція фундаменту та його утеплення.

При цьому утеплення найчастіше роблять саме зовні, тому що при зовнішньому утепленні захищеними виявляються не тільки приміщення будинку, а й сам фундамент. У ряді випадків вдаються і до утеплення фундаменту зсередини, найчастіше тоді, коли зовнішнє утеплення неможливе.

Необхідний набір інструментів

Знадобляться такі інструменти: молоток, звичайна ножівка, ножівка і ножиці по металу, косинець, крейда, ніж, шило, викрутка, довгий рівень, водяний рівень, мотузковий рівень, шуруповерт, рулетка, лінійка і шнур. Основна умова правильного використання інструменту – наявність верстата, на якому можна якісно провести розмітку та відрізання панелей. Також, щоб трохи більше знати про будівництво, вивчіть як руберойд потрібен для гідроізоляції фундаменту, особливо, якщо ви в цьому новачок!

Ручний інструмент досить простий. Кожен домашній майстер має навички роботи з молотком, ножівкою та рулеткою. Також можна використовувати електричний інструмент для монтажу сайдинга. Наприклад, для різання панелей добре використовувати дискову електропилу. Для монтажу сайдинга знадобляться такі спеціальні інструменти: – перфоратор – для подовження отворів в панелях; демонтажний гачок – використовують для заміни панелей сайдінга; пуансон – дозволяє створювати зачепи на сайдингу, які потрібні для встановлення панелі зверху стіни або під віконним отвором.

Покрокова інструкція з монтажу сайдингу

Для непідготовленої людини різноманітність матеріалів для зовнішньої обробки, що є на сучасному ринку, може спричинити деяку розгубленість. Такі переваги найчастіше стають вирішальними обставинами при виборі сайдингу для обшивки будинку. Єдиним питанням залишається технологія монтажу, про яку слід поговорити докладніше. Якщо немає досвіду оздоблювальних робіт, найкращим рішенням стає сайдинг, що має ряд переваг перед іншими типами обробки. За відсутності досвіду люди часто не розуміють різниці між будівельними та монтажними роботами, адже монтажні роботи – це взаємодії вже з готовими матеріалами.

Перший етап – вибираємо матеріал

Другий етап – готуємо основу

Обрешітку найлегше кріпити до рівної основи. Насамперед прибираємо будь-які деталі, які можуть перешкодити. Це різні плитки, бруски, лиштви, водостоки і т.д.

Третій етап – встановлюємо напрямні

Сайдинг найкраще кріпити горизонтально. Бруски або профілі решетування в такому випадку фіксуємо вертикально. Для кріплення напрямних до дерев’яних стін використовуємо цвяхи або шурупи.

Якщо будинок побудований з бетонних блоків або цегли, кріпимо дюбелями, попередньо висвердливши для них отвори в стіні будинку. Кожну рейку вирівнюємо за рівнем. Монтуємо J-профілі. Стартові напрямні повинні бути ідеально закріплені, т.к. від правильності їх встановлення залежить якість всього облицювання. Між стартовими напрямними та цвяховими планками залишаємо зазор. Якщо встановити напрямні з відхиленнями від рівня, сайдинг також перекосить. Виправити це надалі буде дуже важко.

Монтуємо зовнішні кутові профілі. Якщо будинок вищий за 300 см, профілі треба буде накладати один на інший. Щоб це зробити, підрізаємо верхній профіль. В результаті між планками елементів, що стикуються, повинен залишитися 9-міліметровий проміжок.

При укладанні елементів витримуємо нахльостування 2,5см. Якщо цоколь має конструкцію, що виступає, профіль укорочуємо, щоб між ним і цоколем залишався 6-міліметровий зазор. Усі ці тонкощі знають досвідчені співробітники. Вони легко визначать залежність кута схилу і типу покрівельного матеріалу, а також дадуть консультацію клієнту.

При кріпленні панелей внахлест, потрібно попередньо укоротити замки облицювальних панелей і кріпильні рамки, щоб у результаті нахльост мав 2,5-сантиметрову довжину. Монтаж Н-профілю виконується подібно до кутових елементів – вгорі відступаємо 0,3 см від софіту, знизу опускаємо на 0,6 см по відношенню до стартового профілю. Дійшовши до отвору, видаляємо непотрібний шматок панелі, що потрапляє на проріз. Надійне кріплення панелей забезпечуємо за допомогою «зачепів».

Для цього нам знадобиться пуансон. Монтуємо додатковий фінішний профіль у нижній частині отвору. Він дозволить вирівняти облицювання за площиною. Монтуємо фронтон. Обшиваємо фронтон на периметрі. Усі кріплення, крім верхнього, встановлюємо у центрі отворів. Верхній кріпильний елемент встановлюємо вгорі отвори.

Порядок монтажу аналогічний кріпленню стінових панелей. Підрізаємо краї елементів і з’єднуємо із замками профілів, що приймають. Пам’ятаємо про 6-міліметровий відступ при монтажі в теплу погоду та 9-міліметровий при виконанні роботи взимку. Облицювання завершено.